1. Словник української мови Грінченка

бовкало

Бовкало, -ла

с.

1) Языкъ у колокола.

2) Глупый болтунъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бовкало — бо́вкало іменник чоловічого роду било (у дзвоні); калатало діал. Орфографічний словник української мови
  2. бовкало — -а, с., діал. 1》 Било (у дзвоні). 2》 Калатало. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бовкало — БО́ВКАЛО, а, с., діал. 1. Било (у дзвоні). Юнак підскочив до нього [дзвона] і зірвав ковпачок з металевого бовкала (О. Донченко). 2. Калатало. О, який то був знайомий стукіт – сухий і голосний звук дерев'яного бовкала, яке прив'язують коровам до шиї (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  4. бовкало — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  5. бовкало — БИ́ЛО (металевий стрижень у дзвонах, дзвінках), ЯЗИ́К, БО́ВКАЛО діал. Марко поторгав рукою дзвін, злегенька гойднув било, і мідь ..обізвалася низьким співучим голосом (М. Словник синонімів української мови
  6. бовкало — БО́ВКАЛО, а, с., діал. 1. Било (у дзвоні). Юнак підскочив до нього [дзвона] і зірвав ковпачок з металевого бовкала (Донч., III, 1956, 358). 2. Калатало. О, який то був знайомий стукіт — сухий і голосний звук дерев’яного бовкала, яке прив’язують коровам до шиї (Донч., VI, 1957, 149). Словник української мови в 11 томах