1. Словник української мови Грінченка

богобоящий

Богобоящий, -а, -е

= богобійний Які люде стали не богобоящі: у великий піст п'ють. Лебед. у. Буде зверху хороше убрання, а душа буде негарна, не богобояща. О. 1862. VIII. 29.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. богобоящий — -а, -е, діал. Те саме, що богобоязливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. богобоящий — БОГОБОЯ́ЩИЙ, а, е, заст. Те саме, що богобоязли́вий. Чоловік він добрий, богобоящий, не гордий (І. Нечуй-Левицький); Не помагали [проти чуми] й смиренні молитви, що не раз та й не два творили богобоящі люди (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо). Словник української мови у 20 томах
  3. богобоящий — БОГОБОЯ́ЩИЙ, а, е, заст., рідко. Те саме, що богобоязли́вий. Чоловік він добрий, богобоящий, не гордий (Н.-Лев., III, 1956, 9); Не помагали [проти чуми] й смиренні молитви, що не раз та й не два творили богобоящі люди (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 38). Словник української мови в 11 томах