1. Словник української мови Грінченка

божий

Божий, -а, -е

1) Божій, божескій. Божа воля, Божа й сила. Ном. Усе Божеє, тільки гріхи наші. Ном. № 9.

2) — дім. Церковь. Г. Барв. 424. Завтра Головосіка — треба йти до Божого дому. Харьк. г.

3) божа мати. Богоматерь.

4) божий дар. Причастіе. До Божого дару з чортовими ногами. Ном. № 136.

5) боже дерево = біждерево.

6) божа постіль. Смертный одръ. Скоро мати старая, лежачи на Божій постелі, сина вздріла, на своє лице хрест собі положила. Дума.

7) божа пташка. Пчела. Ном. № 409.

8) божа роса. Молоко. О. 1862. IV. 89. За Божую росу не беруть грошей. Борз. у.

9) божа ручка. раст. Primula officinalis L. ЗЮЗО. І. 132.

10) на божій дорозі. При смерти. У три дні занедужала, а вже й на Божій дорозі. Кв.

11) божу хвалу за хвіст тягти. Звонить въ колокола (насмѣшл.).

12) на боже дати. Дать на службу церковную, на молебенъ. Фр. Пр. 100. Тра занести до церкви на Боже, Миколаю. Дала на Боже карбованця. Н. Вол. у.

13) іди ж ти в божу путь. Иди съ Богомъ. Мет. 15.

14) святий та божий. Говорится о человѣкѣ, прикинувшемся кроткимъ и добродѣтельнымъ. Левиц. Пов. 314.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. божий — -а, -е. Прикм. до Бог. Божий світ нар.-поет. — світ. Служба божа — церковна відправа. Святий та божий ірон. — удавано, лицемірно тихий і добрий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. божий — БО́ЖИЙ, а, е. 1. (з великої літери). Прикм. до Бог 1. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  3. Божий — Бо́жий прикметник від: Бог Орфографічний словник української мови
  4. божий — божий: ◊ бо́же пошитгя́ чуприна (ст): Я так і передбачав, що в обличчі подій, які назрівали, присутність такого свідка, як... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. божий — Без Божої волі і волос з голови не впаде. Бог опікується всім на світі, а нами найбільше. З Божої волі, продав штани, купив солі. Бог покарав його, бо збіднів. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. Божий — а́гнець Бо́жий, книжн., несхв. Безвольна, покірлива, розумово обмежена людина. — Бачиш агнець Божий, покірний, тихий перед тобою, а що він у бригаді виробляв, хай тобі люди розкажуть! (З журналу). бі́лий (Бо́жий) світ. Фразеологічний словник української мови
  7. божий — Бо́жий, -жа, -же; бо́жі, -жих, -жим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. божий — БО́ЖИЙ, а, е. Прикм. до бог. — На те воля божа, моя любко, — кажу я (Вовчок, І, 1955, 86); Він [Теокріт] казав "нема рабів божих", — єсть і повинні бути люди, вільні "тілом і духом" (Л. Укр., III, 1952, 728). Бо́жий світ, нар.-поет., заст. — світ. Словник української мови в 11 томах