1. Словник української мови Грінченка

ботюк

Ботюк, -ка

м. Стволъ дерева, предназначенный для распилки на доски. Желех. Вх. Зн. 4. Ялиця стогне й шелестить.... «Мене підтяли й ботюка до трачки покотили». Млак. 108.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ботюк — Ботюк: — колода [VI] — обрубане дерево, колода [15] — стовбур дерева, що розпилюється на дошки [2;XIII] ботю́к: обрубленный древесньтй стволъ [ІФ,1890] Ботюки́: — дерев'яні колоди (Ів.Фр.) [I] — колоди [16] Словник з творів Івана Франка
  2. ботюк — -а, ч., зах. Стовбур дерева, що його мають розпилити на дошки. Великий тлумачний словник сучасної мови