1. Словник української мови Грінченка

бринькання

Бринькання, -ня

с.

1) Звуки струннаго инструмента.

2) Плохая игра на струнномъ инструментѣ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бринькання — бри́нькання іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. бринькання — -я, с., рідко. Дія за знач. бринькати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бринькання — БРИ́НЬКАННЯ, я, с. Дія за знач. бри́нькати і звуки, утворювані цією дією. З другої кімнати почулося бринькання піаніно (Остап Вишня). Словник української мови у 20 томах
  4. бринькання — Бре́нькання і бри́нькання, -ння бри́нькання і бре́нькання, -ння Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. бринькання — БРИ́НЬКАННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. бри́нькати і звуки, утворювані цією дією. З другої кімнати почулося бринькання піаніно (Вишня, II, 1956, 67). Словник української мови в 11 томах