1. Словник української мови Грінченка

брязчати

Брязчати, -чу, -чиш

гл. Бряцать, звенѣть. Чуб. ІІІ. 35, 112. Козак, мамцю, гуляє, брязчать в його гроші. н. п. Коли б у шинкарки, то б брязчали чарки. Чуб. V. 831. Сам до мене босий чеше, щоб підківки не брязчали. Мет. 27.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брязчати — -чу, -чиш, недок. Те саме, що брязкотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. брязчати — див. дзвеніти; дзвонити Словник синонімів Вусика