1. Словник української мови Грінченка

бузя

Бузя, -зі

ж. Дѣтск.

1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. О. 1862. IX. 118. дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша. Гол. II. 212.

2) ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора). Грин. II. 325.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бузя — -і, ч., діал. Лелека. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бузя — бу́зя 1. рот; нижня частина обличчя (часто у звертанні до дитини)(ср, ст): Вмийся, бо в тебе вся бузя в чоколяді! (Авторка)|| = брама... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. бузя — див. лице; рот Словник синонімів Вусика