бузя

бу́зя 1. рот; нижня частина обличчя (часто у звертанні до дитини)(ср, ст): Вмийся, бо в тебе вся бузя в чоколяді! (Авторка)|| = брама

2. обличчя (ср, ст): Просто тому, що його око там, у Львові, звикло до гладких, наче налакованих, бузь, і тому Зоня для пристойності мусить теж поправити свою церу (Вільде)|| = лице

◊ да́ти бу́зі дозволити поцілувати (м, ср, ст): Дай, Рузю, бузі, дай!., (із пісні)||дати бузяка, дати дзюба, дати писка

◊ замкну́ти бу́зю замовкнути (ст): Гайда дивився тепер йому в очі: “Щоби з вами говорити, не треба бути мудрим”. Струсь зробив півобороту: “Замкни бузю, добре?” (Нижанківський)|| = замкнути браму