1. Словник української мови Грінченка

буковий

Буковенний, буковий, -а, -е

Буковый. ЕЗ. V. 229. Ліс буковий. Шух. І. 177. На водах, на Іорданських, пливе листок буковенний. Чуб. ІІІ. 459. Скажи зробити буковую труну. Чуб. V. 631.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буковий — бу́ковий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. буковий — -а, -е. Прикм. до бук 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буковий — БУ́КОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до бук 1. Тільки й чути, як тріскаються й падають на землю букові горішки (М. Коцюбинський); Смерекові ліси, більш витривалі й невибагливі, поросли на місцях давніх букових – де не зборонила їм того рука чоловіка (М. Словник української мови у 20 томах
  4. буковий — БУ́КОВИЙ, а, е. Прикм. до бук 1. Тільки й чути, як тріскаються й падають на землю букові горішки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 137); Вітер свище, букові ліси колише (Павло Тичина, II, 1957, 18). Словник української мови в 11 томах