булькотіти
Булькотати, -кочу, -чеш, булькотіти, -кочу, -тиш
гл.
1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини. Ном. № 8173.
2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Грин. ІІІ. 341. Стала, тиковку топити, а та набірається води та булькотить. Мнж. 2.
3) Объ индюкѣ: кричать. Пуляк булькоче. Вх. Уг. 229.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- булькотіти — булькоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- булькотіти — див. булькотати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- булькотіти — БУЛЬКОТІ́ТИ див. булькота́ти. Словник української мови у 20 томах
- булькотіти — див. кипіти; лити Словник синонімів Вусика
- булькотіти — БУ́ЛЬКАТИ (про рідину — утворювати короткі й часті звуки під час переливання, кипіння; видавати звуки, схожі на ті, що утворюються під час переливання або кипіння рідини), БУЛЬКОТА́ТИ (БУЛЬКОТІ́ТИ) підсил. розм.; КЛЕКОТА́ТИ (КЛЕКОТІ́ТИ) підсил. Словник синонімів української мови
- булькотіти — БУЛЬКОТІ́ТИ див. булькота́ти. Словник української мови в 11 томах