1. Словник української мови Грінченка

бурун

Бурун, -на

м.

1) Балъ (въ морѣ, рѣкѣ). Як розгуляється погода та проти вітру як пожене буруни, то дуб грає по бурунах то вгору, то вниз, як віз по балках. ЗОЮР. І. 146.

2) Сугробъ. Ти ба, буруни які понамітало. Лохв. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурун — буру́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бурун — -а, ч. Навальна піниста хвиля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бурун — БУРУ́Н, а́, ч. Навальна піниста хвиля. Вже не хвилі, а буруни вставали на морі, високі, сердиті, з білими гребнями (М. Коцюбинський); З гір спадає водопад, буруни скажено стрибають по камінню (О. Словник української мови у 20 томах
  4. бурун — див. вир; замет; течія; хвиля Словник синонімів Вусика
  5. бурун — I. ХВИ́ЛЯ (на водній поверхні), ВАЛ, ГАБА діал., ФА́ЛЯ діал.; БУРУ́Н (висока піниста); ЦУНА́МІ (надзвичайно великих розмірів). Дніпро котив важкі сірі хвилі (Ю. Яновський); Зривається буря від краю до краю, Бурхочуть навколо вали (П. Словник синонімів української мови
  6. бурун — Буру́н, -на́; буруни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. бурун — БУРУ́Н, а́, ч. Навальна піниста хвиля. Вже не хвилі, а буруни вставали на морі, високі, сердиті, з білими грепн.ями (Коцюб., І, 1955, 392); З гір спадає водопад, буруни скажена стрибають по камінню (Донч., III, 1956, 213); *Образно. Словник української мови в 11 томах