буряти
Буря́ти, -ря́ю, -єш
гл. = бурити 1. Мусю верх хижі буряти. Вх. Уг. 229.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буряти — -ів, мн. (одн. бурят, -а, ч.; бурятка, -и, ж.). Народ, що становить корінне населення Бурятії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- буряти — БУРЯ́ТИ, ів, мн. (одн. буря́т, а, ч.; буря́тка, и, ж.). Народ, що становить корінне населення Бурятії. Рудим, наприклад, був Чингісхан, чимало рудих серед баргузинських бурятів (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- буряти — Монгольська народність, яка живе гол. чином у Бурятії, Пн. Монголії, Китаї; бл. 460 тис.; мова бурятська. Універсальний словник-енциклопедія
- буряти — Буря́ти, -тів, -там (народ) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- буряти — БУРЯ́ТИ, ів, мн. (одн. буря́т, а, ч.; буря́тка, и, ж.). Народ, що становить корінне населення Бурятської АРСР. Словник української мови в 11 томах