1. Великий тлумачний словник сучасної мови

буряти

буря́ти

-ів, мн. (одн. бурят, -а, ч.; бурятка, -и, ж.).

Народ, що становить корінне населення Бурятії.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буряти — БУРЯ́ТИ, ів, мн. (одн. буря́т, а, ч.; буря́тка, и, ж.). Народ, що становить корінне населення Бурятії. Рудим, наприклад, був Чингісхан, чимало рудих серед баргузинських бурятів (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  2. буряти — Монгольська народність, яка живе гол. чином у Бурятії, Пн. Монголії, Китаї; бл. 460 тис.; мова бурятська. Універсальний словник-енциклопедія
  3. буряти — Буря́ти, -тів, -там (народ) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. буряти — БУРЯ́ТИ, ів, мн. (одн. буря́т, а, ч.; буря́тка, и, ж.). Народ, що становить корінне населення Бурятської АРСР. Словник української мови в 11 томах
  5. буряти — Буря́ти, -ря́ю, -єш гл. = бурити 1. Мусю верх хижі буряти. Вх. Уг. 229. Словник української мови Грінченка