1. Словник української мови Грінченка

буц

Буц! I

меж., выражающее столкновеніе лбами. Баран-баран буц! Шейк.

---------------

Буц, -ца II

м. Насмѣшливое названіе, которое даютъ херсонскіе крестьяне захожему человѣку изъ болѣе сѣверной Малороссіи. Херс. Названіе жителя Подольск. губ., употребляемое крестьянами Черкасскаго у. (К. П. Михальчукъ).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буц — БУЦ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає глухий звук, перев. від удару рогами. Баси глушать весь звук і на виході чути лише глухе “буц-буц-буц” (із журн.). 2. розм. Уживається як присудок за знач. бу́цати і бу́цатися. – Баран, баран, буц!... Словник української мови у 20 томах
  2. буц — буц I.вул. 1. дурень, недотепа (ст)|| = бевзь 2. вульг. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк буц II.удар головою (ср, ст)||бик ◊ бара́н-бара́н-буц → баран Лексикон львівський: поважно і на жарт