бідака

Бідака, -ки

об. = бідаха.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідака — біда́ка нещасна, бідолашна людина, яка викликає співчуття, жалість (ср, ст)||бідацтво, бідачисько, бідачка, образ нендзи і розпачи Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. бідака — див. бідолаха Словник синонімів Вусика