білавочка
Білавка, -ки
ж.
1) = білявка.
2) раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29. ум. білавочка. А зложмосі, пане брате, та зложмосі, зложмо, та до одной білавочки на зальоти ходьмо. Pauli.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me