біланчик

Білан, -на

м.

1) Блондинъ. Білан який з тебе, хлопче. Зміев. у.

2) Названіе бѣлаго вола, собаки и пр.

3) Бѣлый хлѣбъ? А ну лишім, люде добрі, горілочку пити, бо будемо в Бовцатулі білани кочіти. Гол. ІІІ. 224. ум. біланчик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me