біленько
Біло
нар. Бѣло. Катря біло збіліла. МВ. ІІІ. 122. ум. біленько, білесенько. Умилася біло-біленько. Чуб. V. 704.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- біленько — біле́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- біленько — Присл. до біленький. Великий тлумачний словник сучасної мови
- біленько — БІЛЕ́НЬКО. Присл. до біле́нький. Ой устану раненько Та й умиюсь біленько (з народної пісні); Та й зацвіла калиночка біленько, Аби в парі прожили добренько (з народної пісні). Словник української мови у 20 томах
- біленько — БІЛЕ́НЬКО. Присл. до біле́нький. Ой устану раненько Та й умиюсь біленько (Нар. лірика, 1956, 325). Словник української мови в 11 томах