білозорець

Білозор, -ра, білозорець, -рця

м.

1) = білозір, білозірець. АД. І. 190. Козаченьку-білозору, говори зо мною! Грин. ІІІ. 296.

2) Только білозор. раст. Parnassia palustris. L. ЗЮЗО. І. 130.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me