1. Словник української мови Грінченка

білозір

Білозір, -зора

м.

1) Красавецъ, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку періг. Лебед. у.

2) Эпитетъ мѣсяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. ІІІ. 242.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білозір — I -зору, ч. Багаторічна трав'яниста рослина з білими поодинокими квітками з п'яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний. II -зора, ч., нар.-поет. Уживається як постійний епітет назв білозорих, яснооких людей, тварин, птахів, а також місяця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. білозір — БІЛОЗІ́Р¹, зо́ру, ч. Багаторічна трав'яниста рослина родини ломикаменевих з білими поодинокими квітками з п'яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний. БІЛОЗІ́Р², зо́ра, ч., нар.-поет. Словник української мови у 20 томах
  3. Білозір — Білозі́р прізвище Орфографічний словник української мови
  4. білозір — Білозі́р, -зо́ра, -зо́рові; -зо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. білозір — БІЛОЗІ́Р¹, зо́ру, ч. (Parnaia). Багаторічна трав’яниста рослина з білими поодинокими квітками з п’яти пелюсток, що росте на вологих луках і болотах. Білозір болотяний. БІЛОЗІ́Р², зо́ра, ч., нар.-поет. Словник української мови в 11 томах