вартування

Значення в інших словниках

1. вартування — вартува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. вартування — -я, с. Дія за знач. вартувати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вартування — ВАРТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вартува́ти¹. Сотник вийшов із вагона й перевірив варту, заліз у паротяг і наказав Биксанькові тримати й далі паротяг під парами, а козакам, що відпочивали після вартування, – наслухатися й бути напоготові (Б. Словник української мови у 20 томах
4. вартування — ОХОРО́НА (оберігання кого-, чого-небудь); ВАРТУВА́ННЯ, ВА́РТА, ЧАТУВА́ННЯ, ЧА́ТИ мн., ЧА́ТА рідше (перев. із зброєю, у складі озброєного загону); СТОРОЖУВА́ННЯ, СТОРО́ЖА рідше (перев. матеріальних цінностей). Словник синонімів української мови
5. вартування — Вартува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вартування — ВАРТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вартува́ти 1, 2. З нічного вартування прийшов батько, роздягся мовчки, поліз на піч спати (Вол., Самоцвіти, 1952, 33); Катерина.. обрала собі найважчу пайку в загальному обов’язку: вартування біля хворого по ночах (Вільде, Сестри.., 1958, 98). Словник української мови в 11 томах