вартування
ОХОРО́НА (оберігання кого-, чого-небудь); ВАРТУВА́ННЯ, ВА́РТА, ЧАТУВА́ННЯ, ЧА́ТИ мн., ЧА́ТА рідше (перев. із зброєю, у складі озброєного загону); СТОРОЖУВА́ННЯ, СТОРО́ЖА рідше (перев. матеріальних цінностей). Після того, як загін Килигея остаточно закріпився в Хорлах, на нього було покладено охорону всього чорноморського узбережжя (О. Гончар); Ми ще заздалегідь познаходили собі такі місця для вартування, які дозволяли нам помічати кожного, хто проходив поблизу (Л. Смілянський); Оце тільки вдосвіта вернувся (Юхим) з варти та й приліг на часинку (А. Головко); Коли ми виспались після чатування, я відчув нестерпний голод (О. Досвітній); — Як упораються (козаки), так лишать там на сторожі вартових, а самі з припасом прибудуть сюди. — Добре, — промовив пан сотник. — Ну, а у млин, під лотоки, на чати готуються? (М. Старицький); Сторож ходив, мов вартовий на чаті (І. Франко); Перегуда лишався у конторі і за постояльця, і за сторожа, хоч трудодні за сторожування одержував Кузьма (В. Кучер).
Значення в інших словниках
- вартування — вартува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вартування — -я, с. Дія за знач. вартувати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вартування — ВАРТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вартува́ти¹. Сотник вийшов із вагона й перевірив варту, заліз у паротяг і наказав Биксанькові тримати й далі паротяг під парами, а козакам, що відпочивали після вартування, – наслухатися й бути напоготові (Б. Словник української мови у 20 томах
- вартування — Вартува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вартування — ВАРТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вартува́ти 1, 2. З нічного вартування прийшов батько, роздягся мовчки, поліз на піч спати (Вол., Самоцвіти, 1952, 33); Катерина.. обрала собі найважчу пайку в загальному обов’язку: вартування біля хворого по ночах (Вільде, Сестри.., 1958, 98). Словник української мови в 11 томах
- вартування — Вартува́ння, -ня с. Охраненіе, обереганіе. Словник української мови Грінченка