вартовий

ВАРТІ́ВНЯ (приміщення для вартових), ВАРТОВА́ рідше, ЧАТІ́ВНЯ, КАРАУ́ЛЬНЯ розм., СТОРО́ЖКА розм. Раптом у вартівні пролунав гучний солдатський бас (Н. Рибак); Спостерігачам вийти звелів на чатівні дозорні (переклад Б. Тена).

ВАРТОВИ́Й (який стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь; стос. до варти, пов'язаний з вартуванням), ЧАТОВИ́Й, СТОРОЖОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм.; КОНВО́ЙНИЙ (який, охороняючи, супроводжує кого-, що-небудь). Отаман показав вартовим урядовцям пашпорт, і ватагу пропустили в море (І. Нечуй-Левицький); Вартова будка; Чатові вояки; Біля гирла безіменної степової річки сиділи сторожові козаки (З. Тулуб); У місті залишились тільки деякі команди для караульної служби (П. Панч); Конвойні кораблі.

ВАРТОВИ́Й ім. (той, хто стоїть на варті, охороняючи кого-, що-небудь), ВАРТІВНИ́К, ЧАТОВИ́Й, КАРАУ́ЛЬНИЙ розм., СТРАЖ заст., ВАРТІВНИ́ЧИЙ заст., ВАРТОВИ́К заст., СТІЙКОВИ́Й заст., СТІ́ЙЧИК заст., ШЕ́ЛЬВАХ діал., заст.; КОНВО́ЙНИК, КОНВО́ЙНИЙ, КОНВОЇ́Р (той, хто, охороняючи, супроводжує кого-, що-небудь). Вартові здіймають з Нартала частину ланцюгів, але руки й ноги лишають у кайданах (Леся Українка); Прибіг вартівник із табору (І. Франко); З жахом прислухається вона до пострілів чатових (З. Тулуб); Сиділи в машині командуючого Галка й Орел. У кожухах, які одягають у люті морози сторожі, караульні (П. Автомонов); — Агей, на конях, козаки! — гукнув озброєний страж біля воріт замку (І. Ле); Вартовик з переполоху закричав (П. Панч); На башті маячить стійковий (Ю. Яновський); Замок охороняли стійчики; Під вікнами в'язниці ходить шельвах-жовнір з карабіном (І. Франко); Біля вагонів здоровезні мордані-конвойники з Вовчої сотні, з особистої Махнової охорони (О. Гончар); Виходять кілька душ конвойних з рушницями, між ними плазує на землі увесь укручений ланцюгами Кармелюк (С. Васильченко); Коломийський староста недаремно старався, добираючи Іванові конвоїра. Жандарм, що супроводив його, був якраз доброю людиною (П. Колесник). — Пор. 1. охоро́нець, 1. сто́рож.

ОХОРО́НЕЦЬ (той, хто охороняє кого-, що-небудь), ОХОРО́ННИК, ХРАНИ́ТЕЛЬ заст.; РИ́НДА іст. (при князях, царях); ЦЕ́РБЕР зневажл. (дуже пильний і злий). Він, як виросте, то якраз і стане на варті гирла й лиману, буде охоронцем птахів і риб (О. Гончар); Хто коло тебе в світі стане Святим Хранителем твоїм? І хто заступить? хто укриє Од зла людського в час лихий? (Т. Шевченко); — А коменданта я таки закидав гранатами в хаті, так і не вийшов глянути на своїх церберів... (М. Шеремет). — Пор. 2. вартови́й, 1. сто́рож.

СТО́РОЖ (особа, яка охороняє кого-, що-небудь); ВАХТЕ́Р, ШВЕЙЦА́Р, ПОРТЬЄ́, КОНСЬЄ́РЖ, ПРИДВЕ́РНИК заст., ДВЕ́РНИК діал. (черговий сторож при вході в установу, підприємство, житловий будинок і т. ін.); ВОРОТАР (сторож біля воріт); КАЛАТА́ЛЬНИК, ДІД заст. (сторож у садку, на баштані тощо); БУ́ДОЧНИК, БУ́ДНИК діал. (залізничний сторож). Юхим, шкільний сторож, пішов вечеряти додому, і мені одному скучненько (С. Васильченко); У вестибюлі їх затримав вахтер — рішучий і невмолимий. — Режим є режим. До тяжкохворого потрібний дозвіл головного лікаря (В. Дарда); Здається мені, що не можу заснути в замку, де Крук буде придверником (І. Франко); Воротар спитав у прибувших, хто вони такі й чого їм треба (І. Нечуй-Левицький); Десь чуть свисток. Ось будочник виходить. Він з ліхтарем (В. Сосюра). — Пор. 2. вартови́й, 1. охоро́нець.