вартовий

ВАРТОВИ́Й, а́, е́.

1. Який несе варту, охороняє кого-, що-небудь.

Парк теж оточувала вартова сторожа (О. Стороженко);

Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру (Леся Українка);

До відділку, не постукавши в двері, вбіг знадвору захеканий вартовий козак (Б. Антоненко-Давидович);

// Стос. до варти, пов'язаний із вартуванням.

Он сіра старезна в'язниця, Хатина при їй вартова (Леся Українка);

Потяг спинився біля вартової будки із прикордонним знаком (Олесь Досвітній);

Зчинилася страшенна буря – потоки води линули з небес, а вітри, що знялися зусібіч, закрутили змії смерчів на водах, перевертаючи рибальські та вартові судна (Ю. Андрухович);

// у знач. ім. вартови́й, во́го, ч.; вартова́, во́ї, ж. Той, хто несе варту, охороняє кого-, що-небудь.

Він усе вартовим був при садовині або при баштанах (Ганна Барвінок);

Біля відсіку стоїть вартовий, він сперся на гвинтівку (О. Корнійчук);

Почалася втеча, хто куди! Спершу вартові переслідували, а потім відстали (В. Барка);

* У порівн. Заснули кедри, рядом з ними, хитаючись, модрини сплять, стрункі смереки вартовими в тумані сторожко стоять (І. Гончаренко).

2. рідко. Те саме, що чергови́й 2.

Здавалось, перо вартової сестри, що роздратовано й хапливо шелестіло на папері, дряпало в самім серці покволим, нудним болем (М. Івченко);

Саїд-Алі намагався вже самотужки підвестися, коли підбіг до нього Храпков, а за ним вартовий лікар (Іван Ле).

3. у знач. ім. вартова́, во́ї, ж. Приміщення для вартових.

Мене попросили зачекати біля вартової (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

вартовий

Значення в інших словниках