вартовий

Значення в інших словниках

1. вартовий — (той, хто стоїть на варті) вартівник, чатовий, розм:. караульний, вартівничий. Словник синонімів Полюги
2. вартовий — вартови́й 1 прикметник вартови́й 2 іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. вартовий — [вартовий] м. (на) -вому/-тоув'ім, мн. -тоув'і Орфоепічний словник української мови
4. вартовий — -а, -е. 1》 Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь. || Стос. до варти, пов'язаний з вартуванням. 2》 рідко. Те саме, що черговий. 3》 у знач. ім. вартова, -вої, ж. Приміщення для вартових. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вартовий — ВАРТОВИ́Й, а́, е́. 1. Який несе варту, охороняє кого-, що-небудь. Парк теж оточувала вартова сторожа (О. Стороженко); Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру (Леся Українка); До відділку, не постукавши в двері... Словник української мови у 20 томах
6. вартовий — I бекетник (вартовий у запорожців), варта, вартівник, вартівниченько, вартівничий, вартник, вартовець, вартовик, вартовничий, вартовник, вартовничок, вахтар, вахтовий, вахтовик, впередзорець, годинний, доглядач, дозорець, дозорник, дозорця, караульний... Словник синонімів Вусика
7. вартовий — ВАРТІ́ВНЯ (приміщення для вартових), ВАРТОВА́ рідше, ЧАТІ́ВНЯ, КАРАУ́ЛЬНЯ розм., СТОРО́ЖКА розм. Раптом у вартівні пролунав гучний солдатський бас (Н. Рибак); Спостерігачам вийти звелів на чатівні дозорні (переклад Б. Тена). Словник синонімів української мови
8. вартовий — ВАРТОВИ́Й, а́, е́. 1. Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь. Парк теж оточувала вартова сторожа (Стор., І, 1957, 370); Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру (Л. Укр., II, 1951, 276); // Стос. Словник української мови в 11 томах
9. вартовий — Вартовий, -а, -е 1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. МПр. 73. 2) = вартівник. ЗОЮР. І. 159. К. ЧР. 389. Словник української мови Грінченка