1. Словник української мови в 11 томах

вартовий

ВАРТОВИ́Й, а́, е́.

1. Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь.

Парк теж оточувала вартова сторожа (Стор., І, 1957, 370);

Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру (Л. Укр., II, 1951, 276);

// Стос. до варти, пов’язаний з вартуванням.

Он сіра старезна в’язниця, Хатина при їй вартова (Л. Укр., IV, 1954, 94);

Потяг спинився біля вартової будки із прикордонним знаком (Досв., Вибр., 1959, 180);

// у знач. ім. вартови́й, во́го, ч.; вартова́, во́ї, ж.

Він усе вартовим був, при садовині або при баштанах (Барв., Опов.., 1902, 353);

Перед вікнами.. ходив мовчки вартовий з карабіном на плечі (Фр., VI, 1951, 170);

Біля відсіку стоїть вартовий, він сперся на гвинтівку (Корн., І, 1955, 68);

Чорне море, безбережне море, Ходять в морі наші кораблі: Крейсери, есмінці і лінкори — Вартові радянської землі (Нех., Ми живемо.., 1960, 53);

*У порівн. Заснули кедри, рядом з ними хитаючись модрини сплять, стрункі смереки вартовими в тумані сторожко стоять (Гонч., Вибр., 1959, 135).

2. рідко. Те саме, що чергови́й.

Саїд-Алі намагався вже самотужки підвестися, коли підбіг до нього Храпков, а за ним вартовий лікар (Ле, Міжгір’я, 1953, 276).

3. у знач. ім. вартова́, во́ї, ж. Приміщення для вартових.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вартовий — (той, хто стоїть на варті) вартівник, чатовий, розм:. караульний, вартівничий. Словник синонімів Полюги
  2. вартовий — вартови́й 1 прикметник вартови́й 2 іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. вартовий — [вартовий] м. (на) -вому/-тоув'ім, мн. -тоув'і Орфоепічний словник української мови
  4. вартовий — -а, -е. 1》 Який стоїть на варті, охороняє кого-, що-небудь. || Стос. до варти, пов'язаний з вартуванням. 2》 рідко. Те саме, що черговий. 3》 у знач. ім. вартова, -вої, ж. Приміщення для вартових. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вартовий — ВАРТОВИ́Й, а́, е́. 1. Який несе варту, охороняє кого-, що-небудь. Парк теж оточувала вартова сторожа (О. Стороженко); Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру (Леся Українка); До відділку, не постукавши в двері... Словник української мови у 20 томах
  6. вартовий — I бекетник (вартовий у запорожців), варта, вартівник, вартівниченько, вартівничий, вартник, вартовець, вартовик, вартовничий, вартовник, вартовничок, вахтар, вахтовий, вахтовик, впередзорець, годинний, доглядач, дозорець, дозорник, дозорця, караульний... Словник синонімів Вусика
  7. вартовий — ВАРТІ́ВНЯ (приміщення для вартових), ВАРТОВА́ рідше, ЧАТІ́ВНЯ, КАРАУ́ЛЬНЯ розм., СТОРО́ЖКА розм. Раптом у вартівні пролунав гучний солдатський бас (Н. Рибак); Спостерігачам вийти звелів на чатівні дозорні (переклад Б. Тена). Словник синонімів української мови
  8. вартовий — Вартови́й, -во́го; -тові́, -ви́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вартовий — Вартовий, -а, -е 1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. МПр. 73. 2) = вартівник. ЗОЮР. І. 159. К. ЧР. 389. Словник української мови Грінченка