1. Словник української мови в 11 томах

варто

ВА́РТО, ВАРТ, присудк. сл., з інфін. Уживається у значенні слід, треба.

Самому чудно. А де ж дітись? Що діяти і що почать? Людей і долю проклинать Не варт, їй-богу (Шевч., II, 1953, 40);

— А справді варто було б поплавати човном. Погода така тиха й тепла (Н.-Лев., IV, 1956, 119);

[Деіфоб:] Якщо кажу, то, значить, варто слухать, а ти хоч і віщунка, та сама своєї долі, видно, не вгадаєш (Л. Укр., II, 1951, 280);

Розкажи, все нам знати варто (Мал., За.. морем, 1950, 169);

— Але підемо звідси. Не варт розповідати все (Тулуб, Людолови, І, 1957, 10);

// перев. з сл. тільки, лише. Цілком достатньо для чого-небудь.

Варто було тільки поглянуть на мене в той вечір, як панна Анеля запрохала мене кататься! (Коцюб., II, 1955, 254);

// перев. з сл. тільки, лише. У складному реченні, звичайно з спол. і, як, щоб у другій частині, означає умову швидкого здійснення чого-небудь.

Вона певна, що варто їй добігти — і стрінеться чудо, він оживе й одужає (Коцюб., І, 1955, 328);

Каховка поставала перед ним, як біле, веселе місто-ярмарок у пишній зелені, у каруселях, у весняних барвистих райдугах, під якими кожному везе, під які лише варто вступити, як у кишенях тобі вже задзвонять легендарні таврійські червінці (Гончар, Таврія, 1952, 9);

Варто тепер кулеметникові надушити курок, щоб Кіхану одразу пронизали кулі (Ю. Янов., І, 1958, 214).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варто — (про доцільність чогось) варт, доцільно, доречно, гоже// годиться, личить, не завадить, не вадить, не зайво, не шкодить. Словник синонімів Полюги
  2. варто — варто і слід Присудкове слово варто (варт) уживається в значенні "доцільно зробити; є рація, сенс". Наприклад, "Розкажи, все нам знати варто" (Андрій Малишко), "Варт іще попрацювати над дисертацією" (з газети). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. варто — ва́рто присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. варто — пр.сл., слід, треба, не зайве, не шкодить, не шкодило б, не завадить, не завадило б, не зашкодить, не зашкодило б.з. звичайний; пор. ЛЮБ'ЯЗНИЙ. Словник синонімів Караванського
  5. варто — Варто, тільки, тільки-но, як тільки Інколи доводиться чути з уст і бачити на письмі вислови на кшталт: «Варто мені взятися за роботу, як він одразу ж кличе мене до себе»; «Варто мені лягти, як миттю засинаю». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. варто — варт, присудк. сл., з інфін. Уживається у значенні слід, треба. || перев. зі сл. тільки, лише. Цілком достатньо для чого-небудь. || перев. зі сл. тільки, лише. У складному реченні, зазвичай із спол. і, як, щоб у другій частині, означає умову швидкого здійснення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. варто — ВА́РТО, ВАРТ, пред., з інфін. Уживається у знач. слід, треба. Самому чудно. А де ж дітись? Що діяти і що почать? Людей і долю проклинать Не варт, їй-богу (Т. Шевченко); – А справді варто було б поплавати човном. Погода така тиха й тепла (І. Словник української мови у 20 томах
  8. варто — БА́ЖА́НО предик., із спол. щоб або з інфін. (ужив., коли потрібно вказати, що певної дії сподіваються або бажають); ХОТІ́ЛОСЯ Б (ввічливіше); ДО́БРЕ Б, НЕПОГА́НО Б, НЕ ЗЛЕ́ Б розм., НЕ ЗАВА́ДИЛО Б розм., НЕ ПОШКО́ДИЛО Б розм., НЕ ШКО́ДИЛО Б розм. Словник синонімів української мови
  9. варто — Варто нар., употребл. какъ безл. гл. Стоитъ. Не варто й турбуватись. Варто щось попоїсти. Грин. І. 120. Словник української мови Грінченка