варто

БА́ЖА́НО предик., із спол. щоб або з інфін. (ужив., коли потрібно вказати, що певної дії сподіваються або бажають); ХОТІ́ЛОСЯ Б (ввічливіше); ДО́БРЕ Б, НЕПОГА́НО Б, НЕ ЗЛЕ́ Б розм., НЕ ЗАВА́ДИЛО Б розм., НЕ ПОШКО́ДИЛО Б розм., НЕ ШКО́ДИЛО Б розм., НЕ ЗА́ЙВЕ Б розм. (із спол. щоб, якби, коли або з інфін. — ужив. як м'якша, ввічливіша форма); ВА́РТО Б (ВА́РТ БИ рідше), ГОДИ́ЛОСЯ Б, ДОЦІ́ЛЬНО Б, КОРИ́СНО Б, НЕОБХІ́ДНО Б, ПОТРІ́БНО Б, СЛІ́Д БИ, ТРЕ́БА Б (з інфін. — ужив. як ненав'язлива порада). Рубати ліс треба й бажано (М. Чабанівський); Хотілося б, щоб Ваша прегарна "Битва" побачила світ.. у тому збірнику (М. Коцюбинський); Добре б було самій передніше вийти заміж, а потім вже видати дочку (І. Нечуй-Левицький); — Було б непогано, коли б отакий зубр (цього не стенографуйте) та переконався, перевиховався б на нашому будівництві й став нашим (І. Ле); "Ей, хлопці! випиймо калганної по чарці! Воно б не вадило сьогодні й підгулять.." (П. Гулак-Артемовський); Районна бібліотека у Велико-Половецькому районі єсть, та не завадило б, коли б кожний колгосп мав би й свою книгозбірню (Остап Вишня); Варто б помістити у Віснику його (Рильського) портрет і хоч коротку біографію (М. Коцюбинський); Потім здалека натякнув (Колісник), що, певно, дворянство буде давати обід, варт би і земству почтити такого чоловіка (Панас Мирний); Годилося б, певна річ, прийти з щедрішими подарунками (Ю. Смолич); Доцільно було б, зокрема, проводити об'єднані засідання президій Спілки кінематографістів і Спілки письменників (О. Левада); — Замітьте собі, що й нам, обговорюючи корабель, слід би подумати про те, щоб мачти (щогли) лягали вздовж палуби, коли зірветься шторм (Ю. Яновський) — Пор. ва́рто, тре́ба.

ВА́РТО присудк. сл. (про доцільність, доречність якоїсь дії тощо), ВАРТ, ДОРЕ́ЧНО, ДОЦІ́ЛЬНО, ЛИ́ЧИТЬ, ГОДИ́ТЬСЯ, НЕ ВА́ДИТЬ, НЕ ЗАВА́ДИТЬ, ГО́ЖЕ, НЕ ЗА́ЙВО (НЕ ЗА́ЙВЕ), НЕ ЗАЙВИНА́, НЕ ШКО́ДИТЬ. Варто б помістити у Віснику його (Рильського) портрет і хоч коротку біографію (М. Коцюбинський); — Воля, бач, дорога річ, за неї варт дорого заплатить, — сказав перевожчик і привів їх (бурлаків) до попа (І. Нечуй-Левицький); Доречно буде розповісти історію Кортелісів — одного з сіл на Волині (з газети); Кінофільми доцільно використовувати як під час викладу нового матеріалу, так і на повторювально-узагальнюючих уроках (з журналу); У дорозі ж ридати не личить (Т. Масенко); Я сміло всім кажу, що.. темному народу просвітиться годиться (В. Самійленко); Часом не завадить І давніше пригадати (Леся Українка); Любої пари не знайшов, а побратись абияк не гоже (Марко Вовчок); Не зайво також розповісти учням і про хімічний склад чавуну (з посібника); Не зайвина перевірити ще раз (сівалку) (з газети); А ви записуйте, не шкодить такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко). — Пор. ба́жано, тре́ба.

ТРЕ́БА предик., ПОТРІ́БНО, НЕОБХІ́ДНО, СЛІД, ПОДОБА́Є, НАЛЕ́ЖИТЬ, ВАРТ, ВА́РТО, ТРЕ (ТРА) діал., ПОДО́БНО діал., ПОВИ́ННО рідко. Ми мали все, що треба людині: на небі сонце, під ногами воду. Коли сонце передавало куті меду, ми залізали в Дніпро і сиділи в йому скільки нам хотілось (В. Винниченко); — Хто ви такі? І що вам потрібно? (О. Довженко); — Я бачив, що вони сумлінно ставляться до праці, а це на фронті так само необхідно, як і десь на заводі (О. Гончар); Іти їм було слід швидше, щоб до того, як завидніє, прибитися до рибальських лісів (Григорій Тютюнник); — Мені подобає до тружденних зійти.., а ви зоставайтеся тут з миром (М. Старицький); Старшині, звичайно, зовсім не належало стояти на посту (О. Гончар); Але який би не був скептик, — варт було його закликати хоч би на одне засідання "гарних синів", то в цій натхненній атмосфері, в тім каскаді блискучих промов усякий скептицизм мусив би розтоплятися, як віск на вогні (Г. Хоткевич); — Це дуже цікаво!.. Над цим варто подумати (О. Гончар); Тре тобі, Івасюню, промити личко..! (І. Франко). — А кому те ниньки тра.., коли цей волоцюга Денис господарює в автобусі, як піп у власному приході (А. Крижанівський); — Як же ти думаєш, до кого нам подобніше найперше поїхати? (Леся Українка); І над псом повинно ласку мати (П. Гулак-Артемовський). — Пор. ба́жано, ва́рто.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варто — (про доцільність чогось) варт, доцільно, доречно, гоже// годиться, личить, не завадить, не вадить, не зайво, не шкодить. Словник синонімів Полюги
  2. варто — варто і слід Присудкове слово варто (варт) уживається в значенні "доцільно зробити; є рація, сенс". Наприклад, "Розкажи, все нам знати варто" (Андрій Малишко), "Варт іще попрацювати над дисертацією" (з газети). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. варто — ва́рто присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. варто — пр.сл., слід, треба, не зайве, не шкодить, не шкодило б, не завадить, не завадило б, не зашкодить, не зашкодило б.з. звичайний; пор. ЛЮБ'ЯЗНИЙ. Словник синонімів Караванського
  5. варто — Варто, тільки, тільки-но, як тільки Інколи доводиться чути з уст і бачити на письмі вислови на кшталт: «Варто мені взятися за роботу, як він одразу ж кличе мене до себе»; «Варто мені лягти, як миттю засинаю». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. варто — варт, присудк. сл., з інфін. Уживається у значенні слід, треба. || перев. зі сл. тільки, лише. Цілком достатньо для чого-небудь. || перев. зі сл. тільки, лише. У складному реченні, зазвичай із спол. і, як, щоб у другій частині, означає умову швидкого здійснення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. варто — ВА́РТО, ВАРТ, пред., з інфін. Уживається у знач. слід, треба. Самому чудно. А де ж дітись? Що діяти і що почать? Людей і долю проклинать Не варт, їй-богу (Т. Шевченко); – А справді варто було б поплавати човном. Погода така тиха й тепла (І. Словник української мови у 20 томах
  8. варто — ВА́РТО, ВАРТ, присудк. сл., з інфін. Уживається у значенні слід, треба. Самому чудно. А де ж дітись? Що діяти і що почать? Людей і долю проклинать Не варт, їй-богу (Шевч., II, 1953, 40); — А справді варто було б поплавати човном. Словник української мови в 11 томах
  9. варто — Варто нар., употребл. какъ безл. гл. Стоитъ. Не варто й турбуватись. Варто щось попоїсти. Грин. І. 120. Словник української мови Грінченка