вартівниченько
Вартівник, -ка
м. Сторожъ, караульный, часовой, конвойный. Він був.... економом в с. Л. і вечером пішов на тік подивитись, чи є вартівники. Драг. 58. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть. Камен. у. ум. вартівничок, вартівниченько. Суть бо в мене два вартівниченьки, будуть вартувати мої кониченьки. Pauli. см. вартник, вартовий, вартовик, вартовничий.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вартівниченько — див. вартовий; сторож Словник синонімів Вусика