вдовиця
Вдовиця, -ці
ж. = удовиця.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдовиця — вдови́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вдовиця — (удовиця), -і, ж. Те саме, що вдова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдовиця — ВДОВИ́ЦЯ (УДОВИ́ЦЯ), і, ж. Те саме, що вдова́. У одній хатці, що вкрай стояла, .. жила удова, а у вдовиці був син, дитина єдина (Марко Вовчок); З попелищ підвівся перший дім! Вдовиця там звила гніздо сирітонькам своїм (М. Словник української мови у 20 томах
- вдовиця — ле́пта вдови́ці. Порівняно невеликий, посильний вклад у що-небудь спільне. Це б то, бачиш, лепта удовиці (М. Номис); Будь ти й мені за ознаку надії, Що не потоне народ наш без сліду в народностях інших, Що до скарбниці... Фразеологічний словник української мови
- вдовиця — Вдови́ця, -ці, -цею, -ви́це! -ви́ці, -ви́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вдовиця — ВДОВИ́ЦЯ (УДОВИ́ЦЯ), і, ж. Те саме, що вдова́. У одній хатці, що вкрай стояла,.. жила удова, а у вдовиці був син, дитина єдина (Вовчок, І, 1955, 346); На його стук у двері з хати злякано вискочила удовиця (Стельмах, II, 1962, 121)... Словник української мови в 11 томах