1. Словник української мови Грінченка

вервечка

Вервечка, -ки

ж.

1) Веревочка, на которой привѣшена люлька, колыбель (всѣхъ вервечок четыре). К. С. 1893. VII. 80. Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. Нет. 4.

2) Рядъ, толпа людей, животныхъ. А он Грицько малу вервечки за собою веде. Мир. Пов. І. 129. Вервечка курей. Мнж. 177.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вервечка — верве́чка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. вервечка — рідко вірвечка, -и, ж. 1》 Один з чотирьох мотузочків, на яких підвішено колиску. || рідко. Мотузок. 2》 перен. Ряд, валка кого-небудь, низка чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вервечка — ВЕРВЕ́ЧКА, рідко ВІРВЕ́ЧКА, и, ж. 1. Один із чотирьох мотузочків, на яких підвішена колиска. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. Словник української мови у 20 томах
  4. вервечка — див. багато; ватага; вірьовка Словник синонімів Вусика
  5. вервечка — ЛАНЦЮГО́М у знач. присл. (один за одним), НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей — суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів — утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А. Словник синонімів української мови
  6. вервечка — ВЕРВЕ́ЧКА, рідко ВІРВЕ́ЧКА, и, ж. 1. Один з чотирьох мотузочків, на яких підвішена колиска. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. У колисці мала дитина, — вона в мене знає, як заколихати злегка, за вервечки (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах