вервечка

ЛАНЦЮГО́М у знач. присл. (один за одним), НИ́ЗКОЮ, ЛАНЦЮЖКО́М, ВЕРВЕ́ЧКОЮ, ВА́ЛКОЮ, ЦЕ́ПОМ (звич. про людей — суцільним рядом); КЛЮЧЕ́М, КЛЮЧА́МИ (перев. про птахів — утворюючи кут). Ланцюгом простяглися понад Осколом крейдяні гори (А. Шиян); Раптом їй здалося, що.. дерева швидко-швидко рухаються низкою, одне за одним (О. Іваненко); Люди розтягуються ланцюжком вздовж грейдера (В. Козаченко); Лише верблюди невтомно, спокійно й розмірено крокували довгою вервечкою (З. Тулуб); А завтра.. цілою валкою поженуть селян .. у в'язницю (А. Головко); Старі колгоспники йшли цепом, як воїни (О. Довженко); Він.. глянув на небо, де ключем пролетіли журавлі (М. Коцюбинський); Підводи з буряками ключами їдуть до цукроварні (М. Рильський).

РЯД (сукупність однорідних предметів, явищ або істот, розташованих одне поруч з одним, одне за одним і т. ін.), НИ́ЗКА, ЛАНЦЮ́Г, ЛІ́НІЯ, ЯРУС, ГАЛЕРЕ́Я, ВЕРВЕ́ЧКА, ВІРВЕ́ЧКА рідше, ШНУР рідко, ШНУРО́К рідко, ҐИРИ́ЛИЦЯ діал.; ГРЯДА́ (однорідних предметів); БАТАРЕ́Я (перев. посуду, пляшок); ПЕРІЯ́ діал. (будинків). Ряди темно-зеленої сосни виступали на синьому небі, як темна широка стіна (І. Нечуй-Левицький); Русалок низка в стрійнім колі Через повітря понеслась (П. Грабовський); Низенький електровіз притяг ланцюг вагонів (Ю. Яновський); Він (лис) ішов прямо на лінію стрільців (М. Рильський); У цьому художньому творі ("Поміж панами") Яворницький показав цілу галерею поміщиків і земських діячів (І. Шаповал); Не сам гуляє Василь, а назбирає цілу вервечку таких, як і сам, школярів і пішли (Панас Мирний); Сидить шнур голубців (Словник Б. Грінченка); Журавлиний шнурок; Ґирилиця машин виїздить із двору табору (Ю. Яновський); Від маяка в море виходила піщана коса, яка закінчувалась довгою грядою підводного каміння (М. Трублаїні); Через одчинені двері було видно в пекарні на помості цілу батарею глечиків (І. Нечуй-Левицький); Кожен ряд домів там зветься перія (А. Свидницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вервечка — верве́чка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. вервечка — рідко вірвечка, -и, ж. 1》 Один з чотирьох мотузочків, на яких підвішено колиску. || рідко. Мотузок. 2》 перен. Ряд, валка кого-небудь, низка чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вервечка — ВЕРВЕ́ЧКА, рідко ВІРВЕ́ЧКА, и, ж. 1. Один із чотирьох мотузочків, на яких підвішена колиска. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. Словник української мови у 20 томах
  4. вервечка — див. багато; ватага; вірьовка Словник синонімів Вусика
  5. вервечка — ВЕРВЕ́ЧКА, рідко ВІРВЕ́ЧКА, и, ж. 1. Один з чотирьох мотузочків, на яких підвішена колиска. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. У колисці мала дитина, — вона в мене знає, як заколихати злегка, за вервечки (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  6. вервечка — Вервечка, -ки ж. 1) Веревочка, на которой привѣшена люлька, колыбель (всѣхъ вервечок четыре). К. С. 1893. VII. 80. Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. Нет. 4. 2) Рядъ, толпа людей, животныхъ. А он Грицько малу вервечки за собою веде. Мир. Пов. І. 129. Вервечка курей. Мнж. 177. Словник української мови Грінченка