1. Словник української мови Грінченка

верховинка

Верховина, -ни

ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. Рудч. Ск. І. 4. могила-верховина. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ. обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Гол. І. 96. ум. верховинка. Шух. І. 204.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верховинка — I -и, ж. Зменш. до верховина 1). II див. верховинці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. верховинка — ВЕРХОВИ́НКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до верхови́на 1. Полонинко, верховинко, чимесь [чим] так згорділа? (М. Коцюбинський). ВЕРХОВИ́НКА² див. верхови́нці. Словник української мови у 20 томах
  3. Верховинка — Верхови́нка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  4. верховинка — див. вершина Словник синонімів Вусика
  5. верховинка — ВЕРХОВИ́НКА¹, и, ж. Зменш. до верхови́на 1. Полонинко, верховинко, чимесь так згорділа..? (Коцюб., II, 1955, 320). ВЕРХОВИ́НКА² див. верхови́нці. Словник української мови в 11 томах