1. Орфографічний словник української мови

Верховинка

Верхови́нка

іменник жіночого роду

населений пункт в Україні

∗∗∗

верхови́нка 1

іменник жіночого роду

верховина

верхови́нка 2

іменник жіночого роду, істота

мешканка верховини

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верховинка — I -и, ж. Зменш. до верховина 1). II див. верховинці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. верховинка — ВЕРХОВИ́НКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до верхови́на 1. Полонинко, верховинко, чимесь [чим] так згорділа? (М. Коцюбинський). ВЕРХОВИ́НКА² див. верхови́нці. Словник української мови у 20 томах
  3. верховинка — див. вершина Словник синонімів Вусика
  4. верховинка — ВЕРХОВИ́НКА¹, и, ж. Зменш. до верхови́на 1. Полонинко, верховинко, чимесь так згорділа..? (Коцюб., II, 1955, 320). ВЕРХОВИ́НКА² див. верхови́нці. Словник української мови в 11 томах
  5. верховинка — Верховина, -ни ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. Рудч. Ск. І. 4. могила-верховина. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ. обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Гол. І. 96. ум. верховинка. Шух. І. 204. Словник української мови Грінченка