1. Словник української мови Грінченка

весільний

Весільний, -а, -е

Свадебный, брачный. Так мені вподобалась, як вовкові весільні пісні. Ном. № 5019. Весільна хустка. Шевч. 318. Чи можуть синове весільні постити? Св. Мр. II. 19. весільний дім, хата. Домъ невѣсты. Мет. МУЕ. ІІІ. 82. весільна корогва. Красный флагъ во время свадебныхъ обрядовъ. О. 1862. IV. 27.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. весільний — весі́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. весільний — [веис’іл'нией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. весільний — -а, -е. 1》 Стос. до весілля (у 1 знач.). Весільний батько — чоловік, який виконує на весіллі роль батька нареченого або нареченої. Весільна мати — жінка, яка виконує на весіллі роль матері нареченого або нареченої. 2》 у знач. ім. весільна, -ної, ж. Обрядова пісня, що виконується на весіллі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. весільний — ВЕСІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до весілля (у 1 знач.). Весільний чад одразу вийшов у всіх з голови (І. Нечуй-Левицький); – Хоч, може, трохи із запізненням, але весільний подарунок я вам приготував (Д. Словник української мови у 20 томах
  5. весільний — Весі́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. весільний — ВЕСІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до весілля (в 1 знач.). Весільний чад одразу вийшов у всіх з голови (Н.-Лев., II, 1956, 182); — Хоч, може, трохи із запізненням, але весільний подарунок я вам приготував (Ткач, Плем’я.., 1961, 170). Словник української мови в 11 томах