1. Словник української мови у 20 томах

весільний

ВЕСІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до весілля (у 1 знач.).

Весільний чад одразу вийшов у всіх з голови (І. Нечуй-Левицький);

– Хоч, може, трохи із запізненням, але весільний подарунок я вам приготував (Д. Ткач);

Коли бабуся десь у городі поралась чи в церкву ходила, я крадькома відчиняла скриню, діставала весільну фату мамину, приміряла її на себе (М. Руденко).

2. у знач. ім. весі́льна, ної, ж. Обрядова пісня, що виконується на весіллі.

Далі йшли молоді, а за ними музики, бояри, дружки, дівчата і народ і співали весільної (О. Стороженко);

Позаду співали Грицуневі весільної (В. Винниченко);

Пройду усі околиці і росяні сади, Щоб гармоністи юні весільну знов заграли (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. весільний — весі́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. весільний — [веис’іл'нией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. весільний — -а, -е. 1》 Стос. до весілля (у 1 знач.). Весільний батько — чоловік, який виконує на весіллі роль батька нареченого або нареченої. Весільна мати — жінка, яка виконує на весіллі роль матері нареченого або нареченої. 2》 у знач. ім. весільна, -ної, ж. Обрядова пісня, що виконується на весіллі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. весільний — Весі́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. весільний — ВЕСІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до весілля (в 1 знач.). Весільний чад одразу вийшов у всіх з голови (Н.-Лев., II, 1956, 182); — Хоч, може, трохи із запізненням, але весільний подарунок я вам приготував (Ткач, Плем’я.., 1961, 170). Словник української мови в 11 томах
  6. весільний — Весільний, -а, -е Свадебный, брачный. Так мені вподобалась, як вовкові весільні пісні. Ном. № 5019. Весільна хустка. Шевч. 318. Чи можуть синове весільні постити? Св. Мр. II. 19. весільний дім, хата. Домъ невѣсты. Мет. МУЕ. ІІІ. 82. весільна корогва. Словник української мови Грінченка