весільчанин

ВЕСІЛЬЧА́НИН, а, ч.

Той, хто бере участь у весіллі (у 1 знач.).

Перед вікном раптом виник молодий хлопець і стовбичив хвилину, намагаючись привернути до себе увагу весільчан (Ю. Яновський);

Чотири пароконки .. з рушниками на оглоблях, четверо саней, переповнених весільчанами, шукали виходу (О. Довженко);

Погляди весільчан прикипіли до хрещених батьків, які по залюдненому тунелі несли дари молодятам (Є. Пашковський).