1. Словник української мови Грінченка

вечеронька

Вечеря, -рі

ж. Ужинъ. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Ном. № 5638. вечерю вечеряти. Ѣсть ужинъ, ужинать. Ой годі, годі сивим конем грати; ходи до мене вечерю вечеряти. Макс. вечерю посилати, носити. Въ канунъ Рождества, послѣ обрядоваго ужина, посылаютъ вечерю (кутю, озварь и пр.) родителямъ, кумамъ, крестному отцу или матери, священнику и пр.: носять ее, обыкновенно дѣти, завязанную въ платокъ или полотенце; тѣ, кому ее приносять, лишь отвѣдаютъ ее и возвращаютъ (для дальнѣйшихъ посѣщеній), подаривъ что либо принесшему. О. 1861. XI. Св. 61. ум. вечере[о]нька. Нам вечеронька не мила: широкая нивонька втомила. Грин. ІІІ. 671.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вечеронька — вече́ронька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вечеронька — -и, ж. Пестл. до вечеря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вечеронька — ВЕЧЕ́РОНЬКА, и, ж. Пестл. до вече́ря. Кличе мати вечеряти – вечеронька мені не мила (з народної пісні); От і вечеронька на столі – усі сіли вечеряти (Марко Вовчок); Скільки їх [пісень] знає тітка! Купальських, весільних, зажнивних. Словник української мови у 20 томах
  4. вечеронька — ВЕЧЕ́РОНЬКА, и, ж. Пестл. до вече́ря. Кличе мати вечеряти — вечеронька мені не мила (Укр.. лір. пісні, 1958, 149); От і вечеронька на столі — усі сіли вечеряти (Вовчок, І, 1955, 300). Словник української мови в 11 томах