виворочати

Ви́ворочати, -чаю, -єш

гл. Исходить. Де вже він не виворочав, — як було почне казати покійник: бував і в Чорногорії, і в Чорноморії, і за Дунаєм. Борз. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виворочати — Відмовляти [IV] Словник з творів Івана Франка