виворочати
Ви́ворочати, -чаю, -єш
гл. Исходить. Де вже він не виворочав, — як було почне казати покійник: бував і в Чорногорії, і в Чорноморії, і за Дунаєм. Борз. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виворочати — Відмовляти [IV] Словник з творів Івана Франка