виголос
Ви́голос, -су
м. Произношеніе; выраженіе. Желех.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виголос — ви́голос іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- виголос — І виголошення, заст. возглас, возглас Молитовна формула, що завершує тиху молитву, яку на відміну від останньої священнослужитель промовляє голосно Словник церковно-обрядової термінології
- виголос — -у, ч., розм. 1》 Те чи інше звучання голосу. 2》 Вимова, акцент. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виголос — ВИ́ГОЛОС, у, ч., розм. Те чи інше звучання голосу. Грицуняк .. почав свою промову таким монотонним, співучим виголосом, немов наслідував сільського школяра (І. Франко); Старий враз ніби ожив, підвів сиву голову і заспівав .. Словник української мови у 20 томах
- виголос — ВИ́ГОЛОС, у, ч., розм. Те чи інше звучання голосу. Грицуняк.. почав свою промову таким монотонним, співучим виголосом, немов наслідував сільського школяра (Фр., III, 1950, 209); Старий враз ніби ожив, підвів сиву голову і заспівав.. Словник української мови в 11 томах