1. Словник української мови Грінченка

виголювати

Виголювати, -люю, -єш

сов. в. виголити, -лю, -лиш, гл. Обривать, обрить, выбривать, выбрить. Виголили йому лоб. Стор. II. 81.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виголювати — виго́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виголювати — -юю, -юєш, недок., виголити, -лю, -лиш, док., перех. Голячи, повністю обтинати (обітнути) бритвою волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виголювати — ВИГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОЛИТИ, лю, лиш, док., що. Голячи, повністю зрізувати бритвою волосся. Взводний Крук тримав ройового Кабанця за носа й артистично виголював його піднісся [під носом] (М. Трублаїні); Він [цирульник] постриже й виголить, причепурить вуса й бороду (Валерій Шевчук). Словник української мови у 20 томах
  4. виголювати — ГОЛИ́ТИ (зрізувати волосся, перев. бритвою), БРИ́ТИ, ВИГО́ЛЮВАТИ, ЗГО́ЛЮВАТИ, ОБГО́ЛЮВАТИ, ОБГОЛЯ́ТИ, ЗБРИВА́ТИ, ОББРИВА́ТИ. — Док.: поголи́ти, побри́ти, ви́голити, зголи́ти, обголи́ти, збри́ти, оббри́ти. Словник синонімів української мови
  5. виголювати — ВИГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Голячи, повністю зрізувати бритвою волосся. Взводний Крук тримав ройового Кабанця за носа й артистично виголював його піднісся (Трубл., І, 1955, 57). Словник української мови в 11 томах