виголювати
ГОЛИ́ТИ (зрізувати волосся, перев. бритвою), БРИ́ТИ, ВИГО́ЛЮВАТИ, ЗГО́ЛЮВАТИ, ОБГО́ЛЮВАТИ, ОБГОЛЯ́ТИ, ЗБРИВА́ТИ, ОББРИВА́ТИ. — Док.: поголи́ти, побри́ти, ви́голити, зголи́ти, обголи́ти, збри́ти, оббри́ти. Щоб здаватися старшим, Гнат навіть вуса почав голити раніше пори (М. Стельмах); Чуб на лоба звис, як мичка... В перукарню йде Синичка.. — Брий негайно, перукар..! (С. Олійник); На моїх очах.. виголили йому лоб (О. Стороженко); — Тільки бритву, прошу вас, приготуйте мені. Треба зголити цю бороду (Д. Бедзик); Бояри вмить скомпонували.., Щоб голови всі обголяли, Чуприни довгі оставляли (І. Котляревський); — Винесуть йому черевики солдатські.. Збриють вуса, казанок дадуть і лопату (В. Кучер); Узяв (сотник) та півголови йому уподовж оббрив та й прогнав від себе (Г. Квітка-Основ'яненко).
Значення в інших словниках
- виголювати — виго́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виголювати — -юю, -юєш, недок., виголити, -лю, -лиш, док., перех. Голячи, повністю обтинати (обітнути) бритвою волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виголювати — ВИГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОЛИТИ, лю, лиш, док., що. Голячи, повністю зрізувати бритвою волосся. Взводний Крук тримав ройового Кабанця за носа й артистично виголював його піднісся [під носом] (М. Трублаїні); Він [цирульник] постриже й виголить, причепурить вуса й бороду (Валерій Шевчук). Словник української мови у 20 томах
- виголювати — ВИГО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГОЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Голячи, повністю зрізувати бритвою волосся. Взводний Крук тримав ройового Кабанця за носа й артистично виголював його піднісся (Трубл., І, 1955, 57). Словник української мови в 11 томах
- виголювати — Виголювати, -люю, -єш сов. в. виголити, -лю, -лиш, гл. Обривать, обрить, выбривать, выбрить. Виголили йому лоб. Стор. II. 81. Словник української мови Грінченка