виголошувати
ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.; ЗАЧИ́ТУВАТИ, ЧИТА́ТИ, ПРОЧИ́ТУВАТИ (доповідь, настанову тощо). — Док.: ви́голосити, проголоси́ти, промо́вити, проговори́ти, проректи́, ви́ректи, зачита́ти, прочита́ти. Старий Книш з ґанку до народу промову виголошував (А. Головко); Знову співали хором, знову проголошували різні тости (О. Гуреїв); Він виступав на всіх мітингах і зборах, дуже красномовно промовляв (В. Минко); (Евфрозина:) Я наслухала, як він проказував із Антигони Гемонову промову — далебі, я ледве сльози здержати здолала! (Леся Українка); Послів кликнули до громади, І, виповнивши всі обряди, Латин прорік такий приказ (І. Котляревський); Він не пророк, щоб істини ректи (С. Голованівський); — Чи ти волієш на сцену — з високих котурнів віщати, Чи в героїчних рядках славити війни та кров (М. Зеров); Сіла на троні вона (Дідона), в окружному колі вояцькім, Суд вирікала, закони заводила (М. Зеров); Член Військової ради зачитав указ (В. Кучер); Гапка запалювала перед божничком свічечки, старий читав молитви голосно... (Марко Вовчок); Олександр знову прочитав приговор, і ще дужче сколихнулися селянські голови й голоси (М. Стельмах).
ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИ розм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИ розм. рідко (впевнено, переконливо). — Док.: ви́мовити, ви́голосити, проговори́ти, відкарбува́ти, відчека́нити. Міністр.. відповідав тихо, трохи гаркавив, вимовляючи французькі слова (Ю. Яновський); Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (О. Гончар); І брат з братом обнялися і проговорили Слово тихої любові (Т. Шевченко); — Що таке війна, я знаю. Мабуть, не гірше, ніж ти, — карбуючи кожне коротке речення, заговорила Галина (О. Копиленко); — Демонстрацію ліквідовано,.. — сухо чеканить він (В. Собко).
Значення в інших словниках
- виголошувати — (звертатися до когось з промовою) промовляти, проголошувати, ірон. віщати, (доповідь) зачитувати. Словник синонімів Полюги
- виголошувати — виголошувати, оголошувати, проголошувати Збігаються у значенні “привселюдно виступати з промовою, доповіддю, висловлювати якісь думки” дієслова виголошувати і проголошувати. Урочисто виголосити (проголосити). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- виголошувати — виголо́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виголошувати — ВИГОЛОШУВАТИ – ОГОЛОШУВАТИ – ПРОГОЛОШУВАТИ Виголошувати, -ую, -уєш, виголосити, -ошу, -осиш. Прилюдно виступати (з промовою, доповіддю), вимовляти якісь слова, фрази: виголошувати доповідь, виголошувати тост. Оголошувати, оголосити, -ошу, -осиш. Літературне слововживання
- виголошувати — (слово) промовляти, говорити, ур. вирікати; (переможно) проголошувати. Словник синонімів Караванського
- виголошувати — -ую, -уєш, недок., виголосити, -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Публічно висловлювати промову, звернення і т. ін. 2》 Передавати голосом, вимовляти які-небудь слова, фрази. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виголошувати — ВИГОЛО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОЛОСИТИ, ошу, осиш, док., що. 1. Публічно висловлювати промову, звернення і т. ін. Скільки раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! (М. Коцюбинський); Співали пісень, виголошували тости (П. Словник української мови у 20 томах
- виголошувати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- виголошувати — Виголо́шувати, -ло́шую, -ло́шуєш; ви́голосити, -лошу, -сиш; ви́голоси, -сіть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виголошувати — ВИГОЛО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГОЛОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. 1. Публічно висловлювати промову, звернення і т. ін. Скільки раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! (Коцюб., І, 1955, 260); Співали пісень, виголошували тости (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах
- виголошувати — Виголошувати, -шую, -єш сов. в. виголосити, -шу, -сиш, гл. Объявлять, объявить, громко произнести, провозгласить. Словник української мови Грінченка