1. Словник української мови Грінченка

вигулькнути

Ви́гулькнути, -ну, -неш

гл. Вынырнуть, внезапно появиться, внезапно выскочить. Вигулькнув із моря. О. 1861. VI. 59. Синій поломінь червонястий біга, хлипа, никає по грубці; то підскочить, то присяде, то знов вигулькне. Св. Л. 259.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигулькнути — ви́гулькнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вигулькнути — див. вигулькувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигулькнути — ВИ́ГУЛЬКНУТИ див. вигу́лькувати. Словник української мови у 20 томах
  4. вигулькнути — ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИ розм., ВИПУРНА́ТИ розм. (пірнаючи, знову з'являтися на поверхні води). — Док. Словник синонімів української мови
  5. вигулькнути — ВИ́ГУЛЬКНУТИ див. вигу́лькувати. Словник української мови в 11 томах