1. Словник української мови Грінченка

вигуляти

Ви́гуляти, -ляю, -єш

гл. Прогулять, истратить на гульбу, удовольствія. Заграй мені сяку-таку за коробку пастернаку! Як я тую вигуляю, піду другу накопаю. Грин. ІІІ. 648.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигуляти — ви́гуляти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вигуляти — див. вигулювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигуляти — ВИ́ГУЛЯТИ див. вигу́лювати. Словник української мови у 20 томах
  4. вигуляти — ВИ́ГУЛЯТИ див. вигу́лювати. Словник української мови в 11 томах