1. Словник української мови Грінченка

видурювати

Видурювати, -рюю, -єш

сов. в. видурити, -рю, -риш, гл. Выманивать, выманить.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видурювати — виду́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. видурювати — Ви|ту|манювати, вишахровувати, циганити; док. ВИДУРИТИ, вимантачити. Словник синонімів Караванського
  3. видурювати — -юю, -юєш, недок., видурити, -рю, -риш, док., перех. Добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів; виманювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. видурювати — ВИДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДУРИТИ, рю, риш, док., що і без прям. дод., розм. Добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів; виманювати. Словник української мови у 20 томах
  5. видурювати — див. обманювати; просити; хитрувати Словник синонімів Вусика
  6. видурювати — ВИМА́НЮВАТИ (добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів), ВИДУ́РЮВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИУ́ДЖУВАТИ. — Док.: ви́манити, ви́дурити, ви́тягти, ви́тягнути, ви́удити, ви́мантачити розм. ви́туманити діал. Виманив він у Олексія багацько.. Словник синонімів української мови
  7. видурювати — ВИДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДУРИТИ, рю, риш, док., перех. Добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів; виманювати. — Усе дурить панича та видурює з рук усячину (Мирний, II, 1954, 63); [Микита:] Обдурив клятий ворожбит!... Словник української мови в 11 томах