1. Словник української мови в 11 томах

видурювати

ВИДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДУРИТИ, рю, риш, док., перех. Добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів; виманювати.

— Усе дурить панича та видурює з рук усячину (Мирний, II, 1954, 63);

[Микита:] Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив (Кроп., І, 1958, 99);

[Стеха:] На, от тобі газета — видурила для тебе на цигарки (Сам., II, 1958, 171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видурювати — виду́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. видурювати — Ви|ту|манювати, вишахровувати, циганити; док. ВИДУРИТИ, вимантачити. Словник синонімів Караванського
  3. видурювати — -юю, -юєш, недок., видурити, -рю, -риш, док., перех. Добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів; виманювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. видурювати — ВИДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДУРИТИ, рю, риш, док., що і без прям. дод., розм. Добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів; виманювати. Словник української мови у 20 томах
  5. видурювати — див. обманювати; просити; хитрувати Словник синонімів Вусика
  6. видурювати — ВИМА́НЮВАТИ (добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів), ВИДУ́РЮВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИУ́ДЖУВАТИ. — Док.: ви́манити, ви́дурити, ви́тягти, ви́тягнути, ви́удити, ви́мантачити розм. ви́туманити діал. Виманив він у Олексія багацько.. Словник синонімів української мови
  7. видурювати — Видурювати, -рюю, -єш сов. в. видурити, -рю, -риш, гл. Выманивать, выманить. Словник української мови Грінченка