1. Словник української мови Грінченка

виканючити

Ви́канючити, -чу, -чиш

гл. Выклянчить. Так ви ж не виканючите! Ном. № 4580.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виканючити — ви́канючити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виканючити — див. виканючувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виканючити — ВИ́КАНЮЧИТИ див. виканю́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. виканючити — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. виканючити — ВИ́КАНЮЧИТИ див. виканю́чувати. Словник української мови в 11 томах