1. Словник української мови Грінченка

викорчувати

Ви́корчувати

см. викорчовувати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викорчувати — ви́корчувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викорчувати — див. викорчовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викорчувати — ВИ́КОРЧУВАТИ див. викорчо́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. викорчувати — ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М. Словник синонімів української мови
  5. викорчувати — ВИ́КОРЧУВАТИ див. викорчо́вувати. Словник української мови в 11 томах