викоріняти
Викоріняти, -няю, -єш
гл. = викорінювати. Тяжко лежав, на стіну дрався, а я все викореняв оте дання; ото й виходився. Г. Барв. 342.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викоріняти — викоріня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- викоріняти — див. викорінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викоріняти — ВИКОРІНЯ́ТИ див. викорі́нювати. Словник української мови у 20 томах
- викоріняти — ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М. Словник синонімів української мови
- викоріняти — ВИКОРІНЯ́ТИ див. викорі́нювати. Словник української мови в 11 томах